депозитний

-а, -е.

Прикм. до депозит.

••

Депози́тна валю́та — банківські документи, які виступають у ролі засобів накопичення.

Депози́тна опера́ція — операція із залученням коштів на вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

Депози́тна проце́нтна ста́вка — банківський процент, що його виплачують власнику депозиту.

Депози́тне свідо́цтво — документ, який засвідчує право його власника на кошти, що знаходяться на депозиті.

Депози́тний раху́нок — рахунок особи, компанії у комерційному банку.

Депози́тний раху́нок грошово́го ри́нку — рахунок, що його відкривають банки та ощадні установи у відповідь на конкуренцію з боку акцій інвестиційних фондів.

Депози́тний сертифіка́т — цінний папір, який засвідчує суму вкладу, внесеного до банку, та права вкладника.

Депози́тні ба́нки — а) банки, які здійснюють банківські операції в основному за рахунок залучення депозитів (вкладів); б) комерційні банки, які володіють правом приймати вклади від населення.

Депози́тні су́ми — кошти, які надходять у тимчасове розпорядження бюджетних установ та організацій.